Є слова, які ми вживаємо автоматично: «людина на візку», «глухонімий», «особливі потреби». Без злого умислу, бо просто так звикли. Але мова – це не просто слова. Вона формує те, як ми бачимо одне одного.
У 2026 році в Україні з’явився офіційний Стандарт державної мови – «Термінологія безбар’єрності». Це не черговий документ у шухляді, а спроба закріпити мову, яка поважає людину, а не зводить її до діагнозу чи обмеження.
Кілька прикладів того, що змінюється і чому – дивись на фото.
Термінологія безбар’єрності – це не про страх сказати «щось не те». Це про звичку замислюватися: а як почуватиметься людина, про яку я говорю, якщо почує ці слова?
27.05.2026
