У Державному університеті економіки і технологій у форматі «світового кафе» відбулося обговорення теми, яка нерідко викликає більше скепсису, ніж зацікавлення, – рівні можливості як умову розвитку сучасного університетського середовища та ефективних управлінських рішень. Цей захід став наступним кроком після прийняття нормативних документів – Положення про гендерну рівність та Положення про гендерний аудит.
Розмову розпочали з ключового питання: чому ця тема сьогодні перебуває у фокусі уваги?
Якщо дивитися на неї не емоційно, а з управлінської точки зору, відповідь є цілком прагматичною. Сьогодні існує кілька чітких факторів, які визначають актуальність цієї теми.
Перший із них – євроінтеграція та правила гри Європейського Союзу. Гендерна рівність є базовою цінністю ЄС і вже інтегрована у вимоги до організацій та інституцій. Для університетів це має практичне значення: Gender Equality Plans (GEP) є однією з умов участі у міжнародних проєктах, партнерствах і грантових програмах. Тобто йдеться не про додаткову ініціативу, а про складову доступу до міжнародних можливостей.
Другий фактор – ринок праці та конкуренція за таланти. Сучасні організації конкурують насамперед за людей і компетенції. Коли доступ до можливостей обмежується неявними бар’єрами – браком інформації, нерівномірним розподілом обов’язків із догляду за дітьми чи родиною, меншою залученістю до проєктів або перших управлінських ролей, – частина потенціалу просто не реалізується. І це вже питання ефективності системи.
Окремо учасники звернули увагу на зв’язок між різноманітністю та результативністю організацій. Міжнародні дослідження демонструють, що компанії з вищою гендерною різноманітністю у керівництві мають більшу ймовірність кращих фінансових результатів. Водночас ключовим чинником є не формальна присутність, а реальна включеність у процеси ухвалення рішень.
Ще один важливий аспект – ефективне використання людського капіталу. Нерівний доступ до можливостей для жінок і чоловіків означає прямі втрати для організацій та економіки загалом. Йдеться не про «більше» чи «менше» можливостей для когось, а про те, наскільки повно система використовує наявний потенціал.
Під час обговорення наголосили: рівність не означає однаковість. Однакові правила не завжди забезпечують однакові можливості, адже люди входять у систему з різними стартовими умовами – доступом до часу, ресурсів, професійних мереж і досвіду.
Саме тому управлінський виклик полягає у здатності бачити ці відмінності та будувати процеси так, щоб вони не відтворювали нерівність, а мінімізували її вплив.
Учасники також звернули увагу на статистику: за даними міжнародних досліджень, саме перший крок до управлінської позиції часто стає точкою, де формується подальший дисбаланс у кар’єрному розвитку. Надалі ця різниця лише посилюється на кожному наступному рівні управління.
Усі ці виклики безпосередньо стосуються й університетів. Водночас роль закладу вищої освіти значно ширша, ніж просто місце навчання чи роботи.
Університет:
- формує професійні стандарти та уявлення про ролі;
- задає практики відбору, участі й оцінювання;
- впливає на бачення студентами власних кар’єрних траєкторій;
- взаємодіє з бізнесом і громадою, поширюючи сучасні підходи назовні.
Тож розмова про рівні можливості – це не лише про гендер як окрему тему. Насамперед це про якість управлінських рішень, про принципи організації університетського середовища та про ті практики, які закріплюються як норма.
Саме тому одним із головних питань зустрічі стало: наскільки щоденні практики та процедури університету забезпечують реальний доступ до можливостей, а не лише формально відкриті правила. Адже система не змінюється сама по собі – вона змінюється через рішення, які ми готові переглядати та вдосконалювати.
Напрацювання, які університет отримав під час проведення «світового кафе», стануть основою Плану заходів із забезпечення гендерної рівності та рівних можливостей.
