Участь делегації Державного університету економіки і технологій у THE Europe Universities Summit 2026 стала не просто присутністю на одному з ключових європейських форумів у сфері вищої освіти, а можливістю побачити, як трансформується сама філософія університету у ХХІ столітті. Головний меседж саміту – «Unite to lead: Elevating Europe’s global role in higher education» – фактично окреслив нову модель розвитку університетів: відкритих, мережевих, міждисциплінарних та глобально інтегрованих.
Однією з центральних ідей дискусій став концепт «університету без стін». Йдеться вже не лише про фізичну чи цифрову присутність університету, а про його здатність виходити за межі традиційних рамок: факультетів, країн, секторів економіки та навіть класичних освітніх моделей. У фокусі були відкриті екосистеми партнерств, транснаціональні програми, спільні дослідницькі платформи та нові формати взаємодії між університетами, бізнесом, громадами та державою. Саме така модель дедалі більше визначає конкурентоспроможність європейської вищої освіти.
Особливий акцент саміту був зроблений на інтернаціоналізації програм. У сучасних умовах міжнародність – це вже не лише академічна мобільність чи подвійні дипломи. Європейські університети говорять про створення спільного освітнього простору, де навчальні програми розробляються одразу як міжнародні, міжуніверситетські та мультидисциплінарні. Саме тому в agenda саміту окремо виділялись теми транснаціональної освіти, стратегічних альянсів та розвитку European Degree як нового формату інтегрованої освіти.
Надзвичайно показовою стала увага до міждисциплінарності. Університети дедалі менше розглядають STEM, гуманітарні науки чи бізнес-освіту як ізольовані напрями. Дискусії навколо концепції «From STEM to STEAM» продемонстрували: майбутнє належить поєднанню технологій, креативності, гуманітарного мислення та підприємницького підходу. Саме міждисциплінарність сьогодні розглядається як інструмент створення інновацій, розвитку адаптивності та формування фахівців, здатних працювати в умовах невизначеності.
Водночас одним із найглибших змістовних акцентів саміту стало питання лідерства. Європейські університети дедалі більше переходять від адміністративної моделі управління до моделі change leadership – лідерства змін. У центрі уваги були питання: як зменшувати розрив між університетом і ринком праці, між дослідженнями та реальними потребами суспільства, між технологічним розвитком і людським капіталом. Саме тому велика увага приділялась розвитку управлінських компетенцій, новим моделям governance, цифровій трансформації та здатності університетів діяти як каталізатори суспільних змін.
Ще один надзвичайно важливий сигнал саміту – переосмислення конкуренції. Провідні європейські університети дедалі частіше говорять про конкурентів як про потенційних партнерів. Саме університетські альянси, консорціуми та спільні освітньо-дослідницькі екосистеми стають новою нормою. Прикладом цього є розвиток європейських університетських альянсів, які формують спільні освітні простори, проводять колективні дослідження та розвивають єдині цифрові середовища.
Для України ці тенденції є особливо актуальними. У період трансформацій та відновлення саме університети можуть стати платформами формування нового людського капіталу, розвитку регіонів та інтеграції у європейський простір. Українська вища освіта сьогодні має унікальний шанс не просто наздоганяти світові тренди, а інтегруватися у нові освітні екосистеми вже на етапі їх формування.
У цьому контексті участь делегації Державного університету економіки і технологій є важливою не лише з точки зору міжнародної присутності. Це включення університету у глобальний діалог про майбутнє освіти, про роль навичок, цифрових екосистем, міждисциплінарності та партнерств. Особливо важливим є розуміння того, що сучасний університет – це вже не окрема інституція, а вузол у великій міжнародній мережі співпраці.
Саміт у Мілані чітко показав: майбутнє належить університетам, які вміють будувати альянси, працювати без кордонів, швидко адаптуватися до змін та об’єднувати різні галузі знань навколо реальних викликів суспільства. І саме така модель є надзвичайно важливою для України – країни, яка сьогодні не лише трансформується, а й формує власне бачення майбутнього освіти у європейському просторі.
