У Державному університеті економіки і технологій урочисто відкрили бюст українському поету-гумористу, заслуженому діячу мистецтв України Павлу Глазовому – людині, творчість якої сповнена дотепності, любові до народу і непідробного українського духу.
Саме тут, у стінах нинішнього Державного університету економіки і технологій, у 1947-1950 роках на філологічному факультеті Криворізького педагогічного інституту навчався майбутній класик українського гумору Павло Глазовий. Тут почала розквітати його літературна творчість, тут, можливо, він уперше читав своїм однокурсникам власні гуморески.
Автором бюсту став Володимир Токар – скульптор, художник, член Національної спілки художників України та працівник ДУЕТ. У церемонії відкриття взяли участь керівництво, студенти і працівники ДУЕТ, а також поважні гості – ректор Криворізького державного педагогічного університету Ярослав Шрамко, ректор Криворізького національного університету Микола Ступнік, заступник голови Центрально-Міської районної у місті ради Сергій Логвінов.
Володимир Токар розповів про творчий задум, який ліг в основу створення бюста Павла Глазового. За його словами, найскладнішим було знайти той вираз і образ, які б найповніше передали характер митця. «Хотілося відобразити саме те, що було притаманне Павлові Прокоповичу, – пояснює автор. – Ви бачите, що він трохи схилив голову. Це був його звичний жест. Ніби дивився на все трохи збоку, з легкою іронією».
Художник зазначає, що прагнув передати поєднання доброзичливості й гострого розуму, яке відчувалося в постаті гумориста: «Посмішка добра, людяна, але водночас – гострий погляд і ще гостріше слово». Бюст Павлу Глазовому – це не лише вшанування пам’яті видатного митця, а й символ тяглості духовних і освітніх традицій Кривого Рогу, який зростив не одне покоління талановитих українців.
Павло Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка на Миколаївщині. Пройшов фронти Другої світової, навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його талант підтримав сам Остап Вишня. Працював у журналах «Перець» і «Мистецтво», ставши одним із найяскравіших майстрів українського слова ХХ століття.
