9 травня в Європі – день звичайний і незвичайний одночасно. День без пишних святкувань, але зі святковим настроєм. Дата без звʼязку з великими історичними потрясіннями, але із відчуттям історичності моменту. Чим же незвичайний цей день, що Європа дала йому своє імʼя?
Цього дня 1950 року до преси вийшов міністр закордонних справ Франції Робер Шуман із проєктом співпраці між європейськими державами. Нічого надзвичайного й навіть трішки нудно – співпраця у сфері видобутку вугілля та виробництва сталі. Ніяких тобі політичних альянсів чи витончених стратегічних планів. Але цей проєкт міжнародної галузевої співпраці став відправною точкою створення того, що ми нині знаємо як Європейський Союз. А сама промова французького міністра увійшла до підручників під назвою «Декларація Шумана», і саме з неї бере початок історія європейської інтеграції та спільних зусиль для розбудови миру і єдності в Європі.
Проєкти, подібні до того, який запропонував Робер Шуман, «були в повітрі» повоєнної Європи, яка шукала способів «ніколи знову» не допустити великої війни. Особливо важливим (і майже неможливим) завданням було налагодження відносин між Францією та Німеччиною – двома непримиренними суперниками, які мали довгу історію війн, конфліктів та непростих стосунків. І Робер Шуман мав свій рецепт, як зробити війну між цими країнами «не просто немислимою, а й матеріально неможливою». Його ідея полягала у створенні Європейського обʼєднання вугілля і сталі, яке б забезпечило спільний контроль над виробництвом цих ресурсів, необхідних для воєнної промисловості та створення зброї. Не маючи у своєму розпорядженні й під своїм контролем енергетику та виробництво сталі, держави не могли б вести війну. А спільна зона відповідальності мала б допомогти країнам навчитися довіряти одна одній. І вони навчилися!
Першими членами Обʼєднання були Франція та Німеччина, до яких долучилася Бельгія, Нідерланди, Люксембург та Італія. Ця галузева співпраця виявилася настільки успішною та вигідною, що вже за кілька років члени Обʼєднання вирішили розширювати співпрацю, дозволивши взаємній довірі та спільним інтересам «переливатися» в інші сфери. Й уся історія ЄС – це неспішний, поступовий рух від функціональних відносин у конкретних галузях економіки до більш абстрактних (і більш суперечливих!) сфер, як-от спільна політика чи безпека. Але найголовніше, що на цьому шляху європейські країни виробляли та узгоджували спільні цінності, відчуття єдності та спільне бачення майбутнього. І День Європи – це нагода відзначити ці ідеали, які визначають сучасну Європу.
