В умовах російсько-української війни - екзистенційного протиборства між добром і злом, коли страх за життя сковує правдиві серця, а зло панує над добром, - воскресає Шевченко - символ нашого безсмертя, захисник знедолених та скривджених, поборник правди на Землі. Невичерпна духовна спадщина нашого геніального поета і першорядного художника, глибокого мислителя сприяє очищенню нашого сумління, совісті. Лише осмисливши історичний і сучасний зміст його пророцтв і заповітів, ми спроможні впевнено рухатися вперед у пошуках правди, віри і свободи.
Українська народна словесність стала чи не головним джерелом для літературної творчості багатьох українських письменників ХІХ століття, оскільки вона відкривала світ глибоких почуттів, представляла суто народний ідеал прекрасного і людини, подавала віками відшліфовані зразки, довершеного образного мислення, допомагала їм глибше пізнати життя народу. А творчість Тараса Шевченка стала найкращим зразком проростання генія з джерел саме українського фольклору. Саме тому, вона є взірцем не лише для вітчизняного письменства, а й для письменників інших народів, спонукаючи їх уважно слухати народ і писати від імені народу.
До 162-ї річниці перепоховання Т.Г.Шевченка в Україні пропонуємо ознайомитися зі статтею доцента кафедри міжнародних відносин, кандидата філологічних наук Олени Гончаренко – «Козаччина в поетичній творчості Т.Г.Шевченка». У статті обґрунтовано, що козацькі думи, пісні, перекази, легенди стали для Т.Г.Шевченка основним і визначальним критерієм його пророчої творчості, сприяли створенню самобутнього козацького образу України. Вони, на його погляд, є неперевершеними зразками думової поетики на тлі світової культури. Завдяки глибокому драматизму змісту, мелодійності і розмаїттю мотивів, козацькі пісні, думи, перекази, легенди концентрували увагу слухача на ключових компонентах козацької вдачі, що так захоплювали і вражали своєю поетичною неповторністю Шевченка.
Стаття за посиланням:
https://drive.google.com/file/d/11_K6NK6pTm8PYySTo6hdmUbbqCWuWiny/view?usp=share_link
